ПІДГОТОВКА РУКИ ДО ПИСЬМА

 Письмо дитини, що починає писати, — це перехід від ігрового відтворення графічних форм до використання графічних знаків, які виражають елементи мовлення. Тобто перехід від написан­ня «каракуль», «карляк-марляк» до написання букв. Цей перехід здійснюється після ознайомлення дитини з друкованими буква­ми шляхом виписування їх і складання з них слів і фраз.

Маленька дитина охоче починає копіювати мамину, татову, бабусину, дідусеву букви, з гордістю виписувати букву свого імені, але копіювання здійснюється такими рухами, як і в малюванні.

У п'ятирічному віці дошкільники вже можуть копіювати сло­ва. Виготовляючи листівки для рідних, вони копіюють слова, на­писані дорослими. Ця дія викликає у малюків задоволення, якщо дорослі підтримують процес похвалою, мімікою, посмішкою, пес­тячи по голівці.

Ближче до шести років спроба писати тісно пов'язана з малю­ванням. Малюки підсилюють малюнок і доводять свою думку вже двома способами — малюнком і письмом.

На початку сьомого року життя у дитини з'являється потреба у письмі. Таке бажання виникає навіть без педагогічного впливу. Малюки, граючи в ігри, часто використовують письмо. Вони ви­писують рецепти, заповнюють формуляри в бібліотеці, розпису­ються на папірцях. Наслідуючи дорослих у грі, малюки і поводять­ся як дорослі — вони вже пишуть. Діти самостійно намагаються написати листа бабусі, звертаються з проханнями до Діда Мороза. Особливо це має прояв у тих дітей, які виховуються в сім'ях, де у батьків професії пов'язані з письмом, де культивується листування з рідними, де є старші діти-учні. Вчені наголошують, що у 6,5 року дитина досягає необхідної зрілості для оволодіння писемним мовленням.

Гуманізація навчання дітей писемного мовлення, тобто пись­ма, читання, полягає в тому, щоб не примушувати дитину лише за бажанням дорослих (батьків, вихователів, вчителів) займатися цим, а викликати у дітей інтерес, бажання потребу займатися та­кою цікавою «дорослою» справою. Інтерес до читання і письма виховується своїм прикладом, поясненням потреби цієї важливої справи в житті дітей і дорослих.

Успіх у навчанні дітей письма визначається насамперед тим, на скільки дитина усвідомлює потребу цієї справи, важливість її.  Великі педагоги Ян Амос Коменський і Костянтин Дмитрович Ушинський постійно в своїх роботах закликали і в педагогічній діяльності намагалися стимулювати «свідомі сили» дітлахів, ство­рюючи у них точне поняття і уявлення про те, що вони вивчають. Педагоги вважали, що навичку письма слід сформувати у дітей так, щоб вони могли користуватися нею за будь-яких умов.

Вироблення первинного уміння писати має насамперед спиратися на сформованість оволодіння мовнозвуковою сим­волікою. Малюки мають усвідомити, що наша мова складається зі звуків, які на письмі замінюються буквами. У кожного звука-братика є сестричка-буквочка. Письмо — це те саме звукове мовлен­ня, але зображене за допомогою букв. Ми ставимо перед собою завдання — навчити дітей володіти новою символікою як засо­бом письма.

Перед дорослими стоять завдання:

•   навчити дітей виділяти окремі звуки з мовного потоку;
•   опанувати з малюками вміння змінювати їх на певну букву;
• сформувати здатність усвідомлювати написане як певне         смислове ціле.

Найкраще у навчанні малюків письма буквених знаків почи­нати не з рухів руки, а з аналізу того шляху, який вона пройде. До­речно навчити дитину виділяти в контурі букви елементи, з яких вона складається, опанувати спосіб їх з'єднання між собою. Тоб­то, висловлюючись науково, аналізувати буквений знак і відтво­рювати його на папері. Традиційно вчать дітей сприймати букву в цілому, без ретельного її аналізу. Тобто написання буквеного знака проводиться без аналізу зразка, з використанням репродуктивного методу (напишіть, як я написала, спишіть зі зразка точ­но, як написано тощо), тому у дітей зустрічаються помилки типу дзеркального відображення (пише в інший бік, не так як треба), недописання елементів букв або, навпаки, збільшення їх у кіль­кості. Ефективним на початку навчання є научіння дітей аналізу контурів однотипних 4—5 букв і навчання їх відтворювання після такої ретельної роботи, далі дитина пише правильно і наступні букви. Дитина засвоює правило — писати треба так, щоб буква вийшла правильною і красивою! Для цього не треба виходити за лінію написання і писати елементи, не поспішаючи. Це прави­ло малюки засвоюють під час написання цифр або малювання. Як бачимо, виконання практичної діяльності неможливе без опо­ри на певні пізнавальні уміння, до яких належить уміння аналі­зувати, порівнювати і на цій основі роботи узагальнювати. Щодо м'язової системи руки, то є багато вправ для її розвитку. Елемен­тарні з них — самостійне зав'язування шнурків на взутті, застібан­ня ґудзиків. Дуже корисним для цього є малювання, ліплення, обведення контурів, штрихування. Допоможуть малюкам книжки-розмальовки, яких у продажу зараз чимало на будь-який смак.